Чому потрібно приватизувати всі активи, які не мають стратегічного значення
Наприклад , влітку НАБУ і САП розкрили схему можливого розкрадання грошей на одному з державних підприємств, яке видобуває торф.
За версією антикорупційних органів, приблизно десять років тому колишній директор підприємства уклав договори на придбання цінних паперів на 5,6 млн₴ Після купівлі він відразу перепродав їх приватній компанії. Результат — підприємство залишилося без коштів і цінних паперів, ще й зі збитками.
Інший приклад. НАБУ та САП викрили на зловживаннях колишніх керівників одного з державних аграрних підприємств. Слідство вважає, що менеджери продавали зерно приватним компаніям за ціною майже вдвічі меншою за ринкову. Результат — збитки державі на 9,1 млн₴
В більших збитках антикорупційні органи підозрюють колишній менеджмент державного енергетичного підприємства. Результат їхньої діяльності — збитки понад 176 млн₴
Розслідування та судові процеси щодо неефективного управління державними активами можуть тягнутися роками. Наприклад, після передачі на початку 2000-х років росіянам контролю над «Оріаною» держава втратила лідера української хімічної промисловості та отримала борги на майже 7,1 млрд₴
Результат — «Оріана» вже понад 20 років знаходиться у процедурі банкрутства, а її активи можна оцінити лише приблизно у 280 млн₴
Таких прикладів — декілька сотень по всій Україні. На більшості державних підприємств, які сьогодні продає ФДМУ — заборгованості перед бюджетом, невиплачені роками зарплати працівникам, кредитні зобов’язання.
Сьогодні приблизно 65% підприємств з портфелю ФДМУ в планах на ліквідацію чи банкрутство.
За декілька десятків років управління недоброчесні керівники підприємств не лише довели їх до банкрутства, а й фактично вивезли та вкрали з них всю техніку, обладнання, меблі.
Таке недбале ставлення до державної власності — пережиток радянського мислення: «Все, що державне = нічиє».
На жаль, директори держпідприємств, які повинні працювати на благо суспільства, безсоромно використовують державний ресурс для власного збагачення. Замовні закупівлі, завищені ціни, фіктивні контракти – це лише деякі з прикладів того, як недбале ставлення до державної власності дестабілізує економіку та підриває довіру громадян до влади.
Таке управління спричинило брак інвестицій та нових технологій. Результат – програш конкуренції, зменшення робочих місць та скорочення податків.
Яким має бути рішення? В державній власності мають залишитися лише стратегічні активи, які мають стати драйвером відновлення української післявоєнної економіки.
Наприклад, в чому стратегічна важливість спиртзаводів для країни? Донедавна лише дві країни у світі (Україна та Білорусь) не віддавали це виробництво до приватних рук. Україна дозволила приватизацію спиртзаводів лише 3 роки тому — у 2020 році. Більшість з них було успішно продано, деякі були так "знекровлені", що довелось виставляти декілька разів, навіть з пониженням стартової ціни.
Тому всі не стратегічні активи, до яких можуть проявити інтерес приватні інвестори, потрібно приватизувати — створити умови, коли на їхньому місці з’явиться працюючий приватний бізнес.
А от аграрні активи варто консолідувати в Банк землі і здавати в оренду. На прозорих орендних аукціонах. Це — зрозумілі умови роботи держави з чесним бізнесом. Ми нарешті покінчимо з корупційним сірими схемами оренди державних земель.
Інший наш проєкт — Суверенний фонд. Ми повинні сконцентрувати в СФ найбільш успішні держпідприємства, навколо яких має сконцентруватися відновлення економіки.
Лише таким чином ми зможемо позбутися неефективного управління державними активами та оздоровити економіку.
